, якого 11 вересня 1941 року призначили народним комісаром танкової промисловості, мусить терміново організувати евакуацію радянської бронетанкової промисловості. Завод № 183 у Харкові, що виробляє Т-34, демонтують і вантажать на потяги, поки наближається Вермахт. Водночас на схід евакуюють і Кіровський завод у Ленінграді, що випускає важкі танки КВ.
Ідеться не лише про те, щоб вивезти заводи: треба якнайшвидше відновити виробництво в регіоні, позбавленому потрібної інфраструктури. Чи зібрати всю танкову промисловість на одному гігантському майданчику, навіть змішавши середні й важкі танки? Чи, навпаки, розосередити заводи, щоб зменшити ризики й використати наявні промислові потужності Уралу?
Малишев вирішує за кілька тижнів, а кожен втрачений день — це танки, не доставлені на фронт.
Завод № 183 із Харкова спрямували до Нижнього Тагіла, де він злився з Уралвагонзаводом (вагонним заводом), утворивши Уральський танковий завод № 183 «імені Сталіна», призначений для виробництва Т-34. Важкі танки КВ натомість зосередили в Челябінську, де тракторний завод поглинув Кіровський завод із Ленінграда, і цей комплекс отримав прізвисько «Танкоград». Отже, обидві лінії виробництва залишили окремими. Перший Т-34, зібраний у Нижньому Тагілі, зійшов із конвеєра в грудні 1941 року, а завод № 183 став головним виробником Т-34 за всю війну.
T09-004