У Бордо, напередодні перемир'я, дехто з посадовців відмовляється змиритися. Пасажирський пароплав «Массілія» надано для перевезення до Північної Африки парламентарів і міністрів, які бажають вести війну з території імперії. Серед охочих вирушити — такі постаті, як , та .
Для парламентаря вибір нелегкий. Сісти на борт означає спробувати зберегти Францію у війні з Алжиру, але ризикувати звинуваченням у дезертирстві чи втечі та покинути метрополію. Залишитися означає приєднатися до нової влади Петена та до перемир'я або принаймні змиритися з ним.
Парламентар може сісти на «Массілію», щоб продовжити боротьбу з Північної Африки. Може залишитися в метрополії й підкоритися перемир'ю та уряду Петена. Або почекати, як розвиватимуться події, перш ніж зробити вибір. Пастка в тому, що нова влада, ворожа до будь-якого інакомислення, може обернути від'їзд проти тих, хто його обере.
Близько 30 парламентарів, серед них Мандель, Даладьє та Мендес-Франс, 21 червня сідають на «Массілію», щоб продовжити війну з Північної Африки. Але пастка спрацьовує: щойно вони прибувають до Касабланки, уряд Петена, що тепер тримає ситуацію в руках, наказує їх затримати, а декого заарештувати, подаючи їхній від'їзд як дезертирство перед лицем ворога. Пропаганда Віші використовує епізод із «Массілією», щоб дискредитувати прихильників продовження війни. Він показує, як швидко нова влада придушує будь-яке інакомислення і на які жорстокі репресії наражався тоді той, хто обирав боротьбу.
T04-111