Здобувши повноту влади, і Віші розпочинають «національну революцію»: проєкт авторитарного відродження Франції, що замінює республіканське гасло «Свобода, Рівність, Братерство» на «Праця, Родина, Батьківщина». Культ Маршала, «моральний порядок», корпоративізм, звеличення землі й повернення до традиційних цінностей: режим прагне перегорнути сторінку Республіки, яку оголошує винною в поразці.
Після приголомшливого розгрому ця риторика може вас приваблювати чи відштовхувати. Приєднатися до «національної революції» й культу Петена — зі щирої віри, з надії на відродження чи з конформізму. Триматися стримано, зовні підкоряючись, але не вірячи. Або внутрішньо чинити опір, тримаючись осторонь, а то й відмовляючись брати участь.
Йдеться не лише про політику: від осені 1940 року «національна революція» супроводжується заходами виключення (Статут євреїв від жовтня 1940 року, репресії проти противників режиму й франкмасонів). Приєднатися — значить схвалити все це; опиратися — значить ризикнути маргіналізацією в атмосфері, де користується величезним престижем.
Влітку 1940 року значна частина суспільства схиляється до підтримки Петена чи «національної революції»: має величезний престиж, його сприймають як рятівника, що відвів найгірше, а «національна революція» приваблює обіцянкою порядку й відродження. Початкова масова підтримка слабшатиме в міру того, як виявлятимуться тягар окупації, колабораціонізм і заходи виключення — зокрема Статут євреїв (жовтень 1940 року), ухвалений Віші з власної ініціативи. «Праця, Родина, Батьківщина» та культ Маршала структуруватимуть ідеологію режиму до 1944 року. Масове приєднання до Петена 1940 року, що сталося в заціпенінні від поразки, після Визволення буде суворо переосмислене — на суді над Віші та колабораціонізмом.
T04-139