10 липня 1940 року депутати й сенатори Третьої республіки, зібрані у Віші, мають ухвалити рішення щодо проєкту, який наділяє маршала Петена повними установчими повноваженнями — тобто правом переписати Конституцію. У розгубленості після поразки багато хто бачить у Петені, «переможцеві під Верденом», опору й рятівника.
На кону — сама доля Республіки. Проголосувати за повні повноваження означає підірвати парламентський лад і віддати державу в руки однієї людини та її оточення в надії на порядок і відродження. Відмовитися — значить обстоювати республіканську законність, але проти течії приголомшеної громадської думки й атмосфери паніки та без справжньої організованої альтернативи.
Кожен парламентар може проголосувати «за» повні повноваження — з довіри до Петена чи зі змирення. Проголосувати «проти» на захист Республіки, ризикуючи опинитися в ізоляції. Або утриматися чи не з'явитися. На голосуванні позначаються тиск, сум'яття й відсутність парламентарів, які виїхали на «Массілії». Це юридичний акт народження режиму Віші.
Національні збори голосують за повні повноваження переважною більшістю: 10 липня 1940 року 569 голосами проти 80 (і близько 20 тих, хто утримався) парламентарі надають Петену повні установчі повноваження, поклавши край Третій республіці. Наступного дня привласнює собі повну владу й проголошує «Французьку державу». Ті 80, хто проголосував «проти», — відомі в історії як «80» — стануть символом республіканського опору. Це голосування, здобуте в заціпенінні від поразки, відкриває шлях авторитарному режимові Віші, «Національній революції» та колабораціонізму. Воно й нині ставить питання про відповідальність парламенту, що склав повноваження до рук однієї людини.
T04-127