65-річний очолює Литву від державного перевороту 1926 року, що привів його до влади. Юрист та ідеолог литовського націоналізму, він керує авторитарним однопартійним режимом із Каунаса, тимчасової столиці країни: Вільнюс, історичну столицю, Москва повернула лише в жовтні 1939 року в обмін на радянські військові бази.
Німецько-радянський договір від 28 вересня 1939 року, що переглянув серпневий пакт, відніс Литву до сфери впливу СРСР. Від осені на литовській землі стоять гарнізони Червоної армії на підставі договору про взаємну допомогу. 14 червня 1940 року, коли очі всього світу прикуті до Парижа, який саме падає, нарком вручає в Каунасі ультиматум: віддати під суд міністрів, яких звинувачують у викраденні радянських солдатів, сформувати уряд, «здатний» виконувати пакт, і впустити «достатньо великий» контингент військ. Відповідь вимагають до ранку наступного дня.
Уночі кабінет засідає без перерви. Військові керівники вважають будь-який збройний опір неможливим: армія не мобілізована, а радянські війська вже в країні. Сметона мусить вирішити на світанку.
Сметона залишає країну, щоб жодна «законна» передача влади не була можливою. Ізольований у власному кабінеті — який приймає ультиматум — і марно обстоюючи символічний опір, він перетинає німецький кордон уже 15 червня, щоб позбавити Москву належно оформленої передачі влади. Уряд негайно ухвалює, що його від'їзд рівнозначний відставці, і передає всю повноту влади прем'єр-міністру Антанасу Меркісу. займає Каунас і Вільнюс; встановлюють «народний уряд». Сфальсифіковані «вибори» в липні призводять до анексії: 3 серпня 1940 року Литва стає радянською республікою. Сметона перебирається до Швейцарії, а потім США, де 1944 року гине в пожежі свого будинку. Його вчинок залишає по собі суперечливу спадщину: для одних це твереза відмова узаконити окупацію, для інших — втеча глави держави, який покинув свій народ. Литва поверне незалежність лише 1990 року.
T04-074