Восени 1940 року Конгрегація Святого Офіція, охоронниця католицької доктрини, стикається з питанням, яке вже не може оминути. Від літа 1939 року Рейх таємно здійснює програму, яку історики назвуть «Акція Т4» — за берлінською адресою її штаб-квартири, Тіргартенштрасе 4.
Під виглядом «смерті зі співчуття» лікарі переглядають справи інтернованих пацієнтів — психічно хворих, людей з інвалідністю, дітей — і визначають тих, кого слід убити. Країною ширяться чутки: родини отримують несподівані урни, свідоцтва про смерть із неправдоподібними причинами, підозрілий дим над деякими закладами. Кілька німецьких єпископів, зокрема голосом Фульдської конференції єпископів, уже стримано протестували в канцелярії, але не отримали письмової відповіді із зобов'язанням припинити програму.
Святий Престол на чолі з Пієм XII уже кілька місяців веде переговори з режимом, який відмовляється від будь-яких формальних зобов'язань. Стримана дипломатія нічого не дала. Публічна заява Святого Офіція щодо допустимості вбивства невинного через фізичні чи психічні вади прямо зіткнула б Рим із Берліном — у момент, коли Церква в Німеччині лишається вразливою. Мовчання, можливо, подовжило б інституційну безпеку, але залишило б доктринальне поле порожнім. Питання поставлене перед Римом.
Святий Офіцій публікує доктринальний декрет, що офіційно засуджує цю практику: декрет від 2 грудня 1940 року оголошує, що вона «суперечить природному праву й позитивному божественному праву» і що «пряме вбивство невинної особи через розумові чи фізичні вади не дозволене». Формулювання доктринальне, без згадки про Рейх. Його безпосередній ефект лишається обмеженим: обережна німецька ієрархія не розгортає відкритої кампанії слідом за ним, а текст буде широко поширено лише в березні 1941 року, коли його передрукує одна єпархіальна газета. Програма Т4 триває; знадобиться гучна проповідь єпископа фон Галена в серпні 1941 року, щоб Гітлер наказав офіційно припинити централізовану операцію, на рахунку якої вже десятки тисяч убитих. Проте декрет залишається рідкісним формальним моральним виступом Церкви, відтоді цитованим у дискусіях про мовчання Ватикану.
T06-025