Оскільки сотні тисяч чоловіків перебувають у полоні, мобілізовані або зникли безвісти, саме жінкам влітку 1940 року часто доводиться тримати на собі родину, господарство чи крамницю й самотужки зустрічати випробування окупації: нестачу, проблеми з постачанням, виховання дітей, пошуки чоловіка чи сина в полоні.
Для вас тягар відповідальності раптово зростає. Один шлях — узяти на себе дім і роботу замість відсутнього чоловіка: вести ферму, крамницю, майстерню, розпоряджатися грошима, залагоджувати офіційні справи — і прийняти нову для себе роль. Інший — спертися на розширену родину й сусідську солідарність, розподіливши тягар між усіма. Третій, для декого, — долучитися до дій опору (допомога втікачам, розвідка, підпільна преса), де жінки відіграватимуть важливу роль.
Окупація перевертає розподіл ролей: у скруті жінки відкривають для себе нову самостійність і нові вміння. Ця жіноча мобілізація, довго недооцінювана в оповіді про війну, — одна з головних реалій цивільного життя 1940 року та наступних років.
Жінки здебільшого поєднують опору на розширену родину з веденням домашнього господарства: за відсутності мільйонів чоловіків (полонених, мобілізованих) вони масово беруть на себе керування домівками, фермами, крамницями й залагодження справ, відкриваючи для себе нову самостійність у випробуванні. Багато хто спирається на родинну й сільську солідарність, щоб пережити нестачу й труднощі. Дедалі більша частина долучиться до опору, де жінки відіграватимуть визначальну роль (канали втечі на кшталт мережі «Комета», яку очолювала , зв'язкові, підпільна преса, укриття). Мобілізація жінок — і в домашній сфері, і в підпіллі — одна з ключових і довго применшуваних складових досвіду окупації з 1940 року.
T04-124