Індійський робітник із Рангуна — серед сотень тисяч індійців, що осіли в Британській Бірмі: портових робітників, торговців, вантажників, службовців, які приїхали з Бенгалії та півдня Індії працювати у великому портовому місті. Уже кілька тижнів японські бомбардування б'ють по Рангуну, адміністрація розвалюється, а чутки про швидке падіння міста ширяться індійськими кварталами.
Наприкінці лютого 1942 року японські війська, що здобули перемогу на Ситауні, загрожують Рангуну; японці займуть місто 8 березня. Британська влада організовує власний відхід і відхід європейців, але маса індійських цивільних залишається напризволяще. На північ і захід стежки через джунглі ведуть до Індії через і — сотні кілометрів лісу, перевалів і боліт, де чатують мусон, малярія й голод.
Робітник мусить швидко вирішити за своїх: негайно вирушити на північ стежками Аракана й Ассаму, наражаючись на небезпеку джунглів; залишитися на місці, сподіваючись, що окупація пощадить цивільних і дозволить їм працювати; або спробувати сісти на один з останніх кораблів, що залишають до закриття порту.
Починаючи з лютого 1942 року понад 500 000 цивільних, переважно індійців, вирушили пішки до Індії — масовий вихід, що лишився в пам'яті під назвою «the Trek» («Похід»). На стежках Аракана, долини Хукаунг і Ассаму десятки тисяч померли від голоду, виснаження, малярії, дизентерії й холери; мусон перетворив дороги на багнюку, всіяну тілами. Морська евакуація з Рангуна врятувала лише частину цивільних до падіння порту. Точну кількість жертв так і не встановили, але оцінки коливаються від кількох десятків тисяч до понад 80 000 загиблих на дорогах до Індії.
T10-080