Канадець японського походження живе на узбережжі Британської Колумбії, де його родина вже покоління ловить лосося. Багато хто з його близьких народився в Канаді й ніколи не бачив Японії; проте відтоді, як у грудні 1941 року Канада вступила у війну проти Токіо, а влада конфіскувала близько 1 200 рибальських суден, що належали японцям, їх усе одно вважають підозрілими.
У провінції наростають страх і ворожнеча. Преса та місцеві політики вимагають вислати всю громаду, хоча поліція й армія вважають, що вона не становить жодної загрози. 26 лютого 1942 року уряд Маккензі Кінга наказує евакуювати всіх осіб японського походження зі 100-мильної зони вздовж узбережжя. Родини можуть узяти лише мінімум багажу; решту — будинки, крамниці, човни, автомобілі — передають офіційному управителеві.
Канадцеві треба вирішити, що робити з родиною та власним життям. Він може підкоритися й з'явитися до збірного центру в Гастінгс-Парку у Ванкувері в надії уникнути неприємностей; спробувати залишитися на місці, віддавши майно й човен, щоб купити відстрочку; або відправити дружину й дітей углиб країни, поки сам шукатиме роботу, ризикуючи розлукою родини на довгі місяці.
Наказ не залишає жодного простору для маневру: приблизно 22 000 канадців японського походження — з них три чверті громадяни Канади — вивозять із тихоокеанського узбережжя 1942 року. Тисячі проходять через у Ванкувері, де їх тримають у виставкових павільйонах, перш ніж відправити до таборів углиб Британської Колумбії, на бурякові ферми Прерій або в трудові табори. Чоловіків часто розлучають із родинами. У 1943 році управитель майна розпродує будинки, крамниці й човни без згоди власників, нищачи плоди праці цілого життя. Обмеження тривають до 1949 року, через 4 роки після закінчення війни. Жодного звинувачення в шпигунстві так і не буде висунуто. 22 вересня 1988 року прем'єр-міністр приносить офіційні вибачення від імені Канади й призначає відшкодування, визнаючи грубе порушення основних прав громадян.
T10-093