Американський крамар уже багато років тримає скромну бакалійну крамницю в одному з кварталів Чикаго: покупців він знає на ім'я, а замовлення оформлює просто біля прилавка. Минуло 7 тижнів після нападу на , і цивільна економіка переходить під контроль воєнних потреб, а правила повсякденної роботи районної крамниці змінюються буквально за ніч.
Армії бракує каучуку: японські завоювання в Південно-Східній Азії відрізали його постачання. — федеральне агентство, створене за президента Франкліна Рузвельта для регулювання цін і розподілу товарів, — наприкінці грудня 1941 року запровадило нормування шин: не більше 5 шин на водія, які місцеві комітети видають дуже скупо. Від 1 січня 1942 року продаж нових автомобілів заморожено. Наступним нормованим товаром стане цукор, вантажі якого з Антильських островів надходять дедалі рідше, — із талонними книжками, що їх видаватимуть кожній родині окремо. А на ціни встановлено граничну межу.
Торговцю треба вирішити, як пережити це скорочення: підкоритися правилам , перевести розвезення товару на спільні поїздки й змиритися зі скороченими запасами; поспіхом наготувати запасів цукру й шин, поки обмеження не дадуться взнаки; або діставати товар на сірому ринку, де шини й продукти потай, за високу ціну, переходять з рук у руки.
Переважна більшість торговців і родин підкорилася нормуванню, яке 1942 року поширилося на цукор, бензин, каву, м'ясо й взуття; його контролювали і близько 8 000 місцевих комітетів. Талонні книжки, починаючи з «Sugar Book» у травні 1942 року, стали буденною річчю аж до 1945 року. Превентивне накопичення запасів (hoarding) засуджували як непатріотичне, а чорний ринок, цілком реальний, лишався незначним: дефіцит каучуку сприяв передусім спільним поїздкам і обмеженню швидкості. Нормування, подане як громадянський внесок у перемогу, здобуло широку підтримку й зробило з внутрішнього фронту визнану ланку воєнних зусиль Америки.
T10-094