Мер курортного містечка на узбережжі Флориди керує містом, яке живе зимовим сезоном: готелі на набережній переповнені, освітлені променади приваблюють відвідувачів, що тікають від північного холоду, а прибутки сезону годують торговців, власників ресторанів і працівників. Війна, у яку країна вступила після Перл-Гарбора, на цьому сонячному березі здається ще далекою.
Проте з січня німецькі підводні човни розпочали вздовж східного узбережжя США операцію «Паукеншлаг» — «удар у литаври», яку охрестили Drumbeat. Уночі U-Boot спливають на поверхню неподалік берега й підстерігають танкери та вантажні судна, що йдуть уздовж узбережжя. А ці кораблі чіткими силуетами вирізняються на тлі вогнів прибережних міст — від до , — які й далі освітлюють свої променади та вивіски. Кожен ореол світла перетворює судно на легку мішень для торпеди. Флот і федеральна влада наполягають, щоб муніципалітети вимкнули світло, але жодного суворого обов'язку для міст поки що немає.
Мерові треба вирішити: запровадити повне затемнення набережної, попри неминучий обвал туристичних прибутків; домовитися про часткове притемнення, яке приглушить вивіски, не занурюючи місто в темряву; або відмовитися, вважаючи загрозу перебільшеною, а сезон — надто цінним.
Як і більшість приморських міст східного узбережжя, муніципалітет відмовився вимикати світло, вважаючи загрозу перебільшеною й боячись, що сезон буде зруйновано: вогні горіли ще тижнями. Лише навесні 1942 року прибережне притемнення — «dimout» — справді запровадили: спершу як рекомендацію, потім як обов'язок уздовж берега від Флориди до Нью-Джерсі. За запізнення заплатили дорогою ціною: під час цих «щасливих часів» U-Boot у перші місяці 1942 року біля американських берегів потопили сотні суден союзників, серед них понад 120 танкерів за кілька місяців, а їхні екіпажі гинули чи згоряли за кілька миль від берега. Торговельний флот зазнав тут одних із найтяжчих втрат за всю війну, доки затемнення, конвої та ескорти нарешті не поклали край полюванню.
T10-095