Увечері 10 червня 1940 року президент має виголосити промову на врученні дипломів у Віргінському університеті в Шарлотсвіллі, де диплом отримує його син Франклін-молодший. Кількома годинами раніше Італія оголосила війну Франції та Великій Британії.
Сполучені Штати офіційно нейтральні, а громадська думка здебільшого залишається ізоляціоністською напередодні президентських виборів у листопаді. Рузвельт діє обережно: він пообіцяв допомогу «усіма засобами, крім війни», але змушений рахуватися з Конгресом і виборцями, які неохоче погоджуються на будь-які зобов'язання.
Вступ Італії у війну змінює ситуацію. У руках Рузвельта підготовлений текст, який радники ще обговорюють за кілька годин до виступу. Йому належить вибрати тон: відкрито засудити вчинок Муссоліні, ризикуючи образити ізоляціоністів, або обмежитися дипломатичною стриманістю й рамками університетської церемонії.
Рузвельт обирає відверте засудження. Державний департамент вважав одну фразу надто різкою й наполягав на пом'якшенні, але президент її залишає й виголошує знамениту формулу: «On this tenth day of June 1940, the hand that held the dagger has struck it into the back of its neighbor» («рука, що тримала кинджал, устромила його в спину свого сусіда»). Промова в Шарлотсвіллі стає поворотним моментом: це одне з перших чітких публічних зобов'язань президента проти держав Осі, і він обіцяє «надати супротивникам сили матеріальні ресурси цієї нації». Вона готує громадську думку до наступних кроків — закону про вибірковий призов на військову службу (Selective Service Act) від вересня 1940 року, першого призову в мирний час, а потім закону про ленд-ліз від березня 1941 року. Рузвельта переоберуть на третій термін у листопаді 1940 року, і він помре на посаді 12 квітня 1945 року.
T04-013