Масова втеча викидає на дороги мільйони цивільних саме тоді, коли союзним арміям потрібні ті самі шляхи для пересувань: висуватися в Бельгію, маневрувати, відступати, підвозити постачання й підкріплення. Військові дороги й потоки біженців переплітаються в хаос, який паралізує рух і дає цілі авіації.
Військове командування стоїть перед болісною дилемою. Надати абсолютний пріоритет військовим пересуванням, відтісняючи чи блокуючи біженців поза стратегічними дорогами, ціною великої жорстокості щодо цивільних. Пропускати біженців із людяності, погоджуючись на параліч пересувань. Або спробувати регулювати рух, розділивши цивільні й військові шляхи, — що важко здійснити в поспіху.
Ставка і військова, і людська: плавність пересувань може вирішити битву, але відтісняти нажахані родини морально нестерпно. Це переплетення біженців і військ, яке не передбачили, серйозно дезорганізує союзний маневр у Бельгії та Франції.
Союзне командування намагається регулювати рух, розділивши цивільні й військові потоки, але через брак підготовки й засобів це регулювання швидко зривається під масштабом масової втечі: біженці забивають дороги й серйозно заважають військовим пересуванням. Це переплетення, яке штаби погано передбачили, сприяє союзній дезорганізації: колони заблоковані, накази запізнюються, частини не можуть маневрувати. Масова втеча, окрім людської драми, стає військовим чинником поразки. Цей епізод показує часто недооцінений вимір сучасної війни: вплив пересувань цивільного населення на ведення операцій — проблему, до якої армії 1940 року не були готові.
T03-135