На початку навчального року, у вересні 1940 року, життя намагається повернутися в звичне русло під окупацією. Школи мають відновити роботу, а окупант, який прагне унормувати становище й вплинути на молодь, придивляється до них: програми, підручники, зміст уроків можуть стати предметом пропаганди, зокрема у зв'язку з «Фламенполітик».
Для вас відновлення занять ставить конкретні питання. Можна викладати як звичайно, максимально зберігаючи довоєнні програми й стриманий патріотичний дух, щоб уберегти молодь від ідеологічної обробки. Можна без заперечень виконувати можливі вказівки окупанта — з обережності. Або обережно пристосувати своє викладання, оминаючи чутливі теми й водночас вплітаючи думки про національну гідність.
Школа — поле впливу: те, що передають дітям під час окупації, визначає майбутнє. Але будь-який педагогічний опір наражає вас на покарання. Відновити заняття — це також забезпечити дітям заспокійливу безперервність у світі, що перевернувся.
Більшість учителів обережно пристосовує своє викладання, оминаючи чутливі теми: бельгійська освіта загалом зберігає свої програми й дух, а окупант на цьому етапі не запроваджує масової нацифікації шкіл (на відміну від того, що робитиме деінде). Тиск посилюватиметься переважно через колабораціоністські рухи та «Фламенполітик». Багато вчителів намагаються непомітно зберегти національну гідність і критичне мислення своїх учнів. Школа стає одним із місць розмитого морального опору, де педагогічна безперервність сама є формою відмови від ідеологічного муштрування. Те, що школу відкрито й заняття тривають, сприяє збереженню нормального цивільного життя під окупацією.
T04-150